М А Н Д Р У Є М О   У К Р А Ї Н О Ю  Р А З О М !     -    ГОЛОВНА * ЕКСКУРСІЇ * КАЛЕНДАР ПОДОРОЖЕЙ
Замки Pівненщини

(Корець - Великі Межирічі - Губків)

Одноденна автобусна екскурсія. Від’їзд з Києва орієнтовно о 7:30, повернення до 22:00.

Детально дивимось чудові місця на Pівненщині


Корець вперше згадується як Корчеськ під 1150 р. у Іпатіїському літописі, але час виникнення можна датувати і 1100 р. Сучасна назва "Корець" прийнята у ХІV ст. Річка Корчик поділяє місто Корець на дві частини. Східна частина Корця є власне старим містом, тут знаходиться центр Корця і більшість його історичних та історико- архітектурних пам'яток. Проте безпосередня мета нашої зупинки - корецький замок, закладений у 1386 р. князем Федором Острозьким. Глибокий рів, який наповнювався водами Корчика, відділяв замок від міста з трьох боків, із заходу його від нападу прикривала річка. Замок з'єднувався з навколишнім світом лише підйомним мостом. У першій половині ХVІ ст. князь Богуш Корецький укріпив замок мурами, зруйновані фрагменти яких добре видно біля південно-західного підніжжя замку. У ХVІІ - ХVІІІ ст. замок перебудовувався. Востаннє князем Йожефом Чорторийським у 1780 р. У 1832 р. пожежа зруйнувала замок. У 20-х роках ХХ ст. Бнінський, тогочасний власник замку, намагався впорядкувати та законсервувати його, але роботи зупинились. Цегляний міст ХVІ ст., башта, залишки стін палацу, збудованого на руїнах фортеці, краєвид, що відкривається з високого берега - все це справляє неабияке враження.
Крім замку, ми оглянемо Свято-Троїцький ставропігійний жіночий монастир, костел св. Антонія (1533 р.), церкву Косьми і Даміана (1897 р.), палац Чарторийського.




Великі Межирічі вперше згадуються в 1544 р. як володіння князів Корецьких, які побудували тут замок. В 1605 р. місто одержало Магдебурзьке право. В 1650 р. магнати Любомирські заснували тут римо-католицький колегіум, а в 1702-1725 р.р. було побудовано костел Святого Антонія.
У 1789 р. овруцький староста Ян Стецький, вигравши ці землі, на місці замку побудував палац.
На щастя палац і костел збереглися до нашого часу.
Оглянемо також дерев'яну Петропавлівську церку (1848)




B Губків веде не дуже гарна дорога, але варто вам опинитися на вершині Соколиної гори і ви, побачивши панораму Случанського каньона, зразу забуваєте про все. Недарма це місто називають ”Надслучанською Швейцарією” і тут створено Надслучанський регіональний ландшафтний парк ”Соколині гори” . Серед цієї краси привертає увагу Замкова гора із загадковими руїнами Губківського замку, який було споруджено у XV ст. на місці дерев’яного давньоруського замку і зруйновано кримськими татарами у 1504 р. В XVІ ст. князі Семашки відбудували і вдосконалили замок. Із замком пов’язано багато легенд. Одна з них така: у замку мешкав князь, у якого була дуже вродлива донька. Вона покохала бідного хлопця з інщого берега річки. Князь заборонив їм зустрічатися й посадив доньку у найвищу вежу замку. Однак уночі дівчина і хлопець ставали соколами і вилітали на зустріч. Довідавшись про це, старий князь прокляв молодят, вони навіки залишилися птахами й оселилися в горах, які відтоді стали називати Соколиними. Є легенда, що з колодязя замку йшов підземний хід аж до Марининського чоловічого монастиря, про який зараз нагадують дерев’яні Преображенська цервка (1801 р.) та дзвіниця (1882 р.). На жаль, замок було вдруге зруйновано у 1704-1708 р.р. під час російсько-шведської війни і зараз ми можемо побачити лише залишки двох ярусів східної вежі.