Неподалік Лубнен на горі понад Сулою височіє справжня перлина архітектури - Мгарський монастир. Грамота на будівництво монастиря була отримана в 1618 р., а вже 18 січня 1619 р. "монастырь открыла княгиня Вишневецкая, старосты Овруцкого супруга, Могилянка Раина Михайловна Корибутова". Чудовий Прображенський собор збудовано архітектором І. Бабтистом у 1692 р., келії - у 1738 р. В 1785 - 1848 р.р. збудували дзвінницю, а в 1786-1807 р.р. - теплу Благовіщенську церкву. Монастир було закрито в 1919, а повернуто церкві лише в 1993 р.
Це місце також пов'язано з ім'ям святителя Афанасія, патріарха Константинопольського. Важке життя випало на його долю, а коли в 1654 р. Афанасій повертався до Галаца, то занедужав і зупинився в обителі Лубенській. Лише місяць він жив і молився в цьому монастирі і, як розповідає легенда, "восседая на горнем месте во время чтетния Евангелия, предал чистую душу свою Богу". Він був похований сидячи у кріслі в архієрейському вбранні з посохом, згідно патріаршого чина. Його нетленні мощі зберігались у монастирі до 1936 р., а зараз перебувають в Благовіщенському кафедральному соборі в Харкові.
На сусідній горі споруджено Курган пам'яті жертв голодомору 1933 р.,встановлено пам’ятний знак у вигляді дзвону.

Місто Полтава - один з найвидатніших центрів української культури. Точна дата виникнення міста не відома, але на Білій горі знайдено стоянку епохи неоліта. Населений пункт зустрічається в Іпатіївському літописі під назвою Лтава. Сучасна назва міста з'явилась у XV ст. Під час визвільної війни 1648 р. місто було центром Полтавського полку. Влітку 1709 р. біля Полтави відбулась відома битва між російськими військами Петра І та шведськими Карла ХІІ.

Під час екскурсії ми оглянемо
- Спаську церкву 1705 - 1706 р.р.;
- Хрестоздвиженський монастир XVII ст.;
- дзвінницю Успенського собору 1774 - 1801 р.р.;
- будівлю Духовної семінарії 1875-1876 р.р.;
- будівлю Інституту благородних дівиць 1828 - 1832 р.р.;
- Круглу площу 1804 - 1811 р.р.;
- садибу Котляревського;
- Музей "Поле Полтавської битви".

За 25 км від Полтави знаходиться селище Диканька. Вперше воно згадується 1658 р. У 1668 р. повсталі козаки убили в Диканьці гетьмана Брюховецького (похований в Гадячі). У 1709 р. перед Полтавською битвою тут розташувався штаб гетьмана Мазепи. Штаб Карла ХІІ знаходився в сусідньому селі Великі Будища.
У Диканці був також родовий маєток Кочубеїв. У палаці було понад 100 кімнат, картинна галерея, музей, бібліотека. Все це було знищено під час революції 1917 р.
Від старовинного парку, який оточував палац, збереглося кілька «кочубеївських» вікових дубів.
Заслуговують на увагу також:
- Миколаївська церква (1794) та дзвіниця (1810), побудовані у стилі класицизму. Це була родова церква і усипальниця Кочубеїв;
- Троїцька церква (1780), побудована у стилі барокко. За розповідями саме в цій церкві гоголівський Вакула малював біса;
- Тріумфальна арка (1820)

Село Опішня, що знаходиться за 45 км від Полтави, є центром українського гончарства, який існує вже декілька сторіч. Керамічні вироби експонуються на Всесвітніх виставках, їх придбали кращі музеї світу. У селищі діє Національний музей – заповідник українського гончарства з колекцією унікальних виробів

Село Великі Сорочинці Миргородського району, заснованe у XVII ст., напевне, залишилося б маловідомим, якби його не прославив великий земляк — український і російський письменник Микола Васильович Гоголь. У 1646 р. цей населений пункт захопив український магнат Ієремія Вишневецький, якому на той час належала майже вся Полтавщина. Після визвільної війни під проводом Богдана Хмельницького, Сорочинці стають сотенним містечком Миргородського полку. 1689 р. син наказного гетьмана Павла Апостола — миргородський полковник Данило Апостол отримує від гетьмана Івана Мазепи універсал на володіння в Сорочинцях та Хомутці.
В селі оглянемо пам'ятники М.В. Гоголю і гетьману Лівобережної України Д. Апостолу, а також музей Гоголя. Преображенська церква (1732) збудована у стилі українського барокко як гетьманська усипальниця. Саме у цій церкві хрестили М.В.Гоголя. До нашого часу зберігся унікальний різний іконостас та холсти XVII ст. Село також відоме своїми ярмарками. Сорочинський ярмарок не був ні найбільшим, ні найвідомішим на Україні, але ми знаємо про нього з дитинства завдяки повісті М.В. Гоголя «Сорочинський ярмарок», що є складовою частиною «Вечорів на хуторі біля Диканьки». В наш час кожного серпня на Жабокрицькому майдані села збирається Національний сорочинський ярмарок, який ви можете відвідати.