М А Н Д Р У Є М О   У К Р А Ї Н О Ю  Р А З О М !     -    ГОЛОВНА * ЕКСКУРСІЇ * КАЛЕНДАР ПОДОРОЖЕЙ
Садиби та парки Київщини

(Сулимівка - Згурівка - Яготин - Богданівка)

Одноденна автобусна екскурсія. Від’їзд з Києва орієнтовно о 8:00, повернення до 21:00.

Село Сулимівка Бориспільського району пов'язано з іменем гетьмана запорозьких козаків Івана Сулими. Як козацький ватажок Іван Сулима уславився тим, що козаки під його керівництвом захопили і зруйнували в 1635 р. могутню фортецю Кодак - форпост Речі Посполитої на Дніпрі. На початку 20-х років ХVІІ ст. Іван Сулима був помічником управителя бориспільського та баришівського маєтків польського гетьмана Станіслава Жолкевського, від якого і отримав у володіння села Лебедин, Кучаків, Сулиминці. Так невеличке село Сулиминці вже під назвою Сулимівка майже на 300 років стало фамільною маєтністю славного козацького, а згодом дворянського роду Сулимів. Але незабаром Після визволення з трирічного турецького полону Іван Сулима збудував в селі муровану церкву(1622). Покровська церква в Сулимівці - найдавніша на Бориспільщині пам'ятка архітектури козацької доби. Міцні білокам'яні стіни, високо розташовані вікна, відсутність зовнішніх прикрас роблять її схожою на оборонну споруду. Непоказна зовні, церква мала колись багато прикрашений інтер'єр. Фрагменти розкішного бароккового іконостасу зараз експонуються у Київському музеї українського образотворчого мистецтва. Окрасою сулимівського маєтку був чудовий ландшафтний парк закладений у ХІХ ст., з дубовим гаєм, ставком, мальовничими галявинами. Садиба Сулимів, на жаль, не збереглася, але парк ми оглядаємо під час нашої подорожі.





Хутір Згурівка заснований в останній чверті ХVІІ ст. на землях, що належали Басанській сотні Переяславського полку. З 1762 р. село належало гетьману Кирилу Розумовському. У 1824 р. Згурівка як посаг за дружиною перейшло у володіння графа Аркадія Васильовича Кочубея, який зробив село центром своїх маєтностей. Сюди з Глухова було перевезено панський будинок, а у 1837 р. насаджений чудовий парк з рідкісних порід дерев, влаштовано альтанки, а через ставки перекинуто мости. Від палацу в різних напрямках розходились алеї. Була ще й кільцева алея завдовжки 5 км. У центральній частині парку притоку Супою - Хіврине море, перетворили на ставки, насипали на ставах острови, а на березі - пагорби. Найвищий з них назвали Арарат. Від палацу відкривалась перспектива на ставок та Арарат. На жаль, палац не зберігся до нашого часу, ставки замулились, втрачені деякі цінні породи дерев. Але парк досі чарує відвідувачів красою та величчю старих дерев. У парку збереглась могила Петра Аркадійовича Кочубея та його дружини Варвари Олександрівни, стара гіркокаштанова алея та дуб, діаметр стовбуру якого сягає 172 см.




Перша письмова згадка про Яготин відноситься до 1552 року. Яготин в ХVІІ ст. став сотенним містечком Переяславського полку. З середини ХVІІІ ст. власність гетьмана України Кирила Розумовського. Після його смерті маєток успадкував син Олексій Кирилович. При ньому садиба була перебудована, спланований грандіозний парк на берегах мальовничого Супою та облаштовані теплиці. В 1820 р. маєток перейшов до його дочки Варвари, дружини князя Миколи Григоровича Рєпніна-Волконського. Рєпніни перетворюють свій маєток в Яготині в осередок культурного життя. Тут бували М.В. Гоголь, О.В.Капніст, М.А.Маркевич, Є.П.Гребінка, М.І.Глінка, В.І.Штернберг, В.Л.Лукашевич. Т.Г.Шевченко тричі приїздив сюди - в 1843, 1845, 1859 рр. Тут він познайомився з донькою князя - Варварою Миколаївною Рєпніною, яка залишалась вірним і турботливим другом поета навіть в найтяжчі моменти його життя. Від колись великої садиби до нашого часу збереглися парк, один з корпусів палацу та флігель, в якому жив Шевченко під час відвідин Яготина. Зараз в цих приміщеннях розміщуються філіали Яготинського історичного музеюкартинна галерея та експозиція, присвячена перебуванню Шевченка на Яготинщині, які ми оглянемо.

Яготинський історичний музей – один з найкращих музеїв України районного підпорядкування. В картинній галереї експонуються живописні полотна, графіка, скульптури народних художників України, заслужених діячів мистецтв, твори місцевих художників, широко представлені твори народної художниці України Катерини Білокур./P>






Завершуємо екскурсію в селі Богданівка неподалік Яготина, де народилась Катерина Василівна Білокур (1900–1961). Звичайна селянська жінка, вона володіла надзвичайним даром бачити красу цього світу і створила самобутні твори, відомі й шановані в усьому світі. З 1977 р. хата, де прожила все своє життя художниця, стала музеєм-садибою Катерини Білокур – один з філіалів Яготинського історичного музею.