Cело Парутине (в минулому — Іллінське) Очаківського району з населенням 1996 осіб можливо так і залишилось би одним в багатьох пересічних сіл, якби на його території не знаходились залишки відомого античного міста-держави Ольвії(VI ст. до н.е. - IV ст. н.е.), заснованого переселенцями з Мілета.
За припущеннями, до греків тут існувало невелике скіфське поселення. Про це свідчать археологічні знахідки посуду та прикрас, притаманних скіфам.

За греків Ольвія була рабовласницькою республікою і поділялася на гористу й долинну частини, була оточена міцними мурами й оборонними вежами та забудована критими черепицею кам'яними спорудами різного призначення. Майдани й центральні вулиці, вимощені кам'яними плитами, були прикрашені статуями богів і героїв. В центрі гористої частини Ольвії була головна міська площа — агора з будинком для культових обрядів та зібрань, вівтар і штучні водоймища. Навколо агори містилися будинки державних установ, гімнасій, театр та іподром. З півночі до агори примикав теменос (священне місце), де були храми, святилища, вівтарі, жертовники.Навколо міста був некрополь. Статус заповідника Ольвія набула у 1926 році, у 2002 році йому було надано статусу національного. Територія заповідника включає городище і некрополь стародавньої Ольвії. Трикутне городище складається з трьох частин: верхнього міста, терасного міста та нижнього міста. Нижнє місто з портом зараз затоплене водами Бузького лиману. Некрополь Ольвії знайомить нас з різноманітними типами поховань і споруд для цього.

Миколаїв - обласний центр України з населенням біля 500 тис. осіб. Місто відносно молоде, датою його заснування вважається 1789 р., хоча перші відомі поселення на берегах річок Південний Буг та Інгул з'явилися наприкінці пізнього палеоліту, а в добу пізньої бронзи (XII—VIII ст. до н. е.) на місці сучасного Миколаєва вже було величезне як на ті часи місто. Історія міста є насиченою і цікавою, воно було закладене князем Григорієм Потьомкіним як флотське і корабельне місто і одержало назву на честь взяття Очакова в день св. Миколая, покровителя моряків. Першим громадянином міста став підприємець, військовий діяч і будівничий Михайло Фалєєв. Він споруджує тут верф. В 1794 р.сюди з Херсона перевели Адміралтейство. Життя Миколаєва було повністю підпорядковане суднобудуванню і флоту. За губернаторства О. Грейга місто впорядковується. 1862 року в місті було відкрито комерційний порт, що послужило поштовхом до перетворення Миколаєва на значний економічний і торгівельний осередок. Вже наприкінці XIX століття Миколаївський порт посідав третє місце після Петербурга і Одеси за обсягами торгівлі з іноземними державами. Місто стає важливим промисловим центром на півдні України.

За радянських часів Миколаїв став одним із найбільших центрів суднобудування не тільки в СрСР, а й у світі. В місті збереглося багато пам'яток історії та культури: Свято-Миколаївський собор (1813-1817) та Собор Різдва Богородиці (1800), церкви Св. Пантелеймона, Олександра Невського, Всіх Святих (ХІХ - поч. ХХ ст.), Лютеранська кірха (1852), Сінагога (1863), костел св.Йосипа (1896), ансамблю будівель Морського відомства (1848-1850), Будинок офіцерського зібрання (1824), обсерваторія (1821-1827), водонапірна вежа (1907).
Місто багате музеями: Миколаївський краєзнавчий музей; Музей «Підпільно-партизанський рух на Миколаївщині в роки Великої Вітчизняної війни. 1941–1944 рр.»; Миколаївський обласний художній музей імені В. В. Верещагіна; Миколаївський музей суднобудування і флоту.