Любар - районний центр Житомирщини. Він знаходиться на території літописної Болохівської землі. Назва пов'язана з іменем князя Любарта, який у XIV ст. побудував тут укріплення та розбудував містечко. Зі старих часів у місті збереглися храм та та школа василіан відкрита у 1752 р. у будівлях Домініканського монастиря. Приміщення школи добре збереглись до нашого часу, в них і зараз, як і в давні часи, знаходиться учбовий заклад. У місті з ХІХ ст. діяла органна майстерня.

Тихомель, нині село, а колись удільне місто руських князів, був заснований в Х ст., в період приєднання Волині до Київської Русі (981 р.). До нашого часу збереглися земляні укріплення тихомельського городища. Неподалік городища розташувалася ще одна унікальна історична пам’ятка вже XVII ст. – аріанська каплиця, єдина на території України. Каплиця побудована на місці поховання Павла Сенюти, шляхтича, який розповсюджував вчення аріан на території України.

Збараж - старовинне місто, перша писемна згадка про яке зустрічається у Галицько-Волинському літописі у 1211 р.
Літописний Збараж проіснував до 40-х років XIII ст., коли він був зруйнований монголо-татарами.
Лише у 1393 р. місто знов згадується у літописах у зв'язку зі спорудженням замку Дмитром Корибутом.
У 1434 р. Збаражем заволодів князь Федько Несвіцький, а у 1463 р. дідичем міста Збаража і навколишніх сіл став Василь Васильович Несвіцький, який першим почав величати себе князем Збаразьким.
Після знищення міста у XVI ст. князі вирішили його не відбудовувати, а збудувати нове місто - Новий Збараж.
Документальна згадка про нове місто датується 1583 р. Будівництво нового замку здійснили брати Христофор та Юрій Збаразькі у першій половині XVII ст.
Після їх смерті замок перейшов у володіння князів Вишневецьких.
Князі стали фундаторами костелу і монастиря бернардинців (1627-1637), щоправда до наших днів зберігся вже реконструйований у 1755 р. костел.
У 1600 р. біля Свято-Онуфріївського монастиря було зведено Спасо-Преображенський храм, що зберігся до нашого часу.
У 1994 р. створено Державний історико-культурний заповідник, який ми відвідуємо під час цієї поїздки.

Серед древніх галицьких міст Тернопіль виділяється своєю красою і молодістю, хоча писемний вік він відраховує з 1540 р. У 1548 р. Тернопіль отримав Магдебурзьке право. Тернопільський замок - ровесник міста, він не раз руйнувався під час воєн та набігів, а на початку XIX ст. граф Францішек Коритовський перебудував замок у палац і зніс оборонні споруди. В сучасному Тернополі ми оглянемо замчище, кафедральний собор Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (колишній Домініканський костел), збудований у 1749-1779 рр., церкву Воздвиження Чесного Хреста XVI ст., церкву Різдва Христового (1602-1608). Ознайомимось із центральною частиною міста.

Бережани - це справжнє місто-музей. Перша писемна згадка про місто датується 1375 р.
Спочатку Бережани були звичайним селом, але у 1530 р. були подаровані польському магнату Сенявському, одержали
Магдебурзьке право і перетворились на місто.
Під час екскурсії ми оглянемо пам'ятки архітектури:
кляштор і монастир Бернардинців XVII - XIX ст.,
вірменський костел XVII ст., церква Святої Трійці XVII ст.,
синагога початку XVIII ст., церква св. Миколая XV ст. та багато інших.
Але перлиною міста звичайно є Бережанський замок,
збудований родиною Сенявських в XVI - XVIII ст. та костел Святої Трійці 1554 р.,який став родовою усипальницею Сенявських.
На відміну від інших твердинь, бережанський замок постав не на високій горі, а в глибокій заболоченій річковій долині на
острові, утвореному двома рукавами річки Золота Липа.
Цей замок створено не як військово-оборонну, а як оборонно-житлову споруду.
У 1994 р. Бережани отримали статус міста-музея, був створений Державний історико-архітектурний заповідник, який відбудовує замок.

Цікава історія і у містечка Підгайці. Найдавніша згадка про нього відноситься до 1539 р.
Місто здавна було важливим торговим та адміністративним центром.
Найстарішою будівлею в місті є синагога XVI ст.
Має місто й старий єврейський цвинтар.
Збереглися руїни колись величного костелу,вибудованого в 1634.
Дзвіниця, зведена в 1643 р. в ренесансному стилі, має виразний оборонний характер.
У 1650-1653 рр. була споруджена Успенська церква з бійницями навколо фасаду,
що свідчить про оборонний характер цього храму.
Оглянемо також і інші старовинні пам'ятки міста.

Івано-Франківськ (Станіслав) виникає в сер. ХVІІІ ст. і швидко розвивається, тому що знаходиться на перетині шляхів. Місто було багатонаціональне і вірменська громада будує храм 1770-х рр. В цей же період величні храми будують греко-католики та католицька громада. Ці споруди добре збереглися до нашого часу, як і частина фортеці Станіслава. В ХІХ ст. місто розбудовується і стає адміністративним центром з безліччю красивих будівель.

На території величезного давнього Галича тепер розміщується декілька населених пунктів: місто Галич та села Крилос і Шевченкове.

Сучасний Галич виник у XIII - XIV ст. після зруйнування татаро-монголами стародавнього міста. Він займає територію, на якій у Княжу добу було торгово-ремісниче поселення, що утворилося в місці впадіння річки Лукви у Дністер. Головна пам’ятка міста – Старостинський замок на Замковій горі. Його будівництво розпочалося у 1367 р. на місці більш давніх укріплень, що існували ще з XII ст. для охорони пристані на Дністрі. Інші пам’ятки міста - церква Різдва XIV ст. та міст 1912 р. Замок та всі пам'ятки міста ми оглянемо.

Село Крилос знаходиться на території княжого укріплення давнього Галича на Крилоській горі, у межиріччі Лукви та Мозолевого потоку. Вдале географічне розташування у поєднанні з штучними укріпленнями полегшувало його захист. Ще й досі збереглися залишки п’яти рядів могутніх валів, що сягали висоти близько 25 м.
Ми оглянемо і інші пам’ятки давнього Галича : Галчину могилу (поховання воїна у човні X ст.), Княжу криницю, церкву Успіння Богородиці (XVI ст.), Василіанську каплицю, Митрополичі палати (XVIII ст.).
Успенський собор збудований в 1157 р. Ярославом Осмомислом був зруйнований монголо-татарами у 1241 р. Лише у 1936 р. видатний дослідник княжого Галича Ярослав Пастернак відкрив рештки літописного храму – його фундамент і саркофаг з похованням Ярослава Осмомисла, це стало великою науковою подією. Зараз ми можемо побачити фундаменти храму і невеличку капличку.

Нинішнє село Шевченкове (колись село Станіслав) знаходиться за 7 км на північ від дитинця стародавнього Галича
на високому правому березі Дністра, при впадінні в нього річки Лімниці.
Рештки земляних укріплень, вигідне географічне розміщення, контроль над давньою дорогою через Дністер до дитинця вказують,
що тут був укріплений форпост княжого Галича – княжий двір.
З того часу збереглася білокам'яна церква Св.Пантелеймона – унікальна пам’ятка XII ст., чи не єдиний вцілілий твір галицької архітектурної школи.

Місто Рогатин розкинулось у мальовничій долині річки Гнилої Липи.
Під час екскурсії ми походимо старими вулицями міста, оглянемо костел св. Анни (1666 р.),
церкву Різдва Пресвятої Богородиці (XII - XIV ст.) і звичайно ж знамениту своїм іконостасом
Святодухівську церкву XVI ст.
Варто згадати, що місто найбільш відоме як батьківщина легендарної Роксолани
(Насті Лісовської ,1505-1561) - дружини турецького султана Сулеймана Пишного.
Пам'ятник Роксолані встановлений на центральній площі міста.

Пнівський замок височить на пагорбі над річкою Бистриця-Надвірнянська. Він, як і Надвірна, належав феодалам Куропатовим. Перша документальна згадка про замок сягає 1482 р. Він замикав собою вхід у гори на шляху до Угорщини. У XVI-XVII ст. замок витримав численні облоги татар і турків. Замок-фортецю відновлювали не один раз. У 1745 р. замок і навколишні маєтки переходять до Сенявських. Останніми володарями Пнівської твердині були галицькі графи Цетнери. Наприкінці XVIII ст. замок перейшов у державну власність австрійської імперії і був частково розібраний. Оборонний рів, через який колись перекидався підвісний міст, нині майже знівельовано. На території замку археологами виявлені численні підвальні приміщення та підземні ходи. В наш час замок рестарується.

Ворохта розташована в Карпатах на висоті 850 м над рівнем моря.
Польський етнограф Фальковський припускав, що Ворохту засновано у XVII ст., тоді вона була присілком с. Микуличина.
За переказами, назва поселення походить від імені одного з перших жителів присілка - він мав прізвисько Ворохта.
В містечку ми оглянемо церкву Різдва (перенесена з с. Яблуниця в 1780 р.), залізничний віадук та лижні трампліни.

Заїдемо в сучасний гірськолижний курорт Буковель, який започатковано наприкінці 1990 р. Тут споруджено більше 50 км гірськолижних трас, розвинута туристична індустрія.

Гвіздець відомий з 1373 р. З 1520 по 1531 р. він перебував під владою молдавських господарів,
1540 р. здобув Магдебурзьке право.
В місті зберігся один з найкрасивіших храмових комплексів Прикарпаття -
бернардинськй монастир з костелом Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії (1725-1735 р.р.).
У склад ансамбля входять також келії (1723 р.) та дзвінниця (1723 р.).

Городенка - райцентр, що знаходиться в степовій зоні правобережжя Дністра в 75 км від Івано-Франківська. Перші письмові згадки про місто належать до кінця ХІІ ст, коли воно було власністю галицького князя Ярослава Осмомисла. Найцікавіша будівля міста - костел Непорочного Зачаття (1743-1760), створений архітектором Бернардом Меретином та скульптором Пінзелем на кошти тодішнього власника Городенки графа Миколи Потоцького. Варті уваги також Успенська церква (1763 р.), побудована тими ж Меретином та Пінзелем на кошти Потоцького, Вірменська церква (1706 р.), синагога та Миколаївська церква (1879 р.).