М А Н Д Р У Є М О   У К Р А Ї Н О Ю  Р А З О М !     -    ГОЛОВНА * ЕКСКУРСІЇ * КАЛЕНДАР ПОДОРОЖЕЙ
Цікава Фастівщина
(Боярка - Кожухівка - Липовий Скиток - Мар'янівка - Мазепинці - Кожанка - Фастів - Веприк - Томашівка)

Одноденна автобусна екскурсія. Від’їзд з Києва - 7:30, повернення – 22:00.

Першим пунктом нашої подорожі є Боярка.
Назва походить від слова ”буєрак”,тобто це населений пункт, що стоїть на буєраках. Археологічні дослідження доводять, що скіфи-хлібороби почали жити на цій території в VIII-VII ст. до н.е.
Насипне Будаївське городище, на якому зараз стоїть Свято-Михайлівська церква (1901 р.), є поселенням часів Київської Русі. Поселення було оточено ровом з водою, залишки якого можна бачити ще й зараз.
За умовами Андрусівського перемир’я село стало належати спочатку Михайлівському монастирю, а потім Києво-Печерській Лаврі. Після секуляризації монастирських земель село стало державним і з 1845 року ввійшло до складу Білогородської волості Київського повіту.
Нова сторінка в житті Боярки почалась з будівництва в 60-х роках ХІХ ст. залізниці Київ-Фастів, що проходила через село. Біля станції відразу зростає дачне поселення, а з 80-х років ХІХ ст. ця місцевість стає ще й відомим лікувально-кліматичним курортом для легеневих хворих. У дачному поселенні бували М.Лисенко, М. Заньковецька, Шолом-Алейхем та інші. Доречі, Шолом-Алейхем саме Боярку описав у своєму відомому творі "Тев’є-молочник" під назвою Бойберик.
Восени 1921 р. у Боярці для вивозу двов для Києва будують вузькоколейку. Це будівництво у своєму творі "Як гартувалася сталь” описав його учасник комсомольський вожак Микола Островський.
В Боярці біля приміщення краєзнавчого музею встановлено пам’ятник Миколі Островському (1971), а біля школи, де раніше жили комсомольці-будівники вузькоколейки, встановлено пам’ятник Павці Корчагіну (1979 р.).
Зберігся також чине єдиний в країні унікальний паровоз К-15776 ("кукушка"), що перевозив дрова по вузькоколейці.

У Кожухівці оглянемо Михайлівську церкву 1820-1836 р.р.,
а у Липовому Скитку - Онуфріївську церкву 1705 р.

Недалеко від Василькова є невелике село Мар’янівка, що розляглося на мальовничих берегах річечки Протока, яка впадає в Рось. Саме тут народився один з найвидатніших співаків 20 ст. Іван Козловський. Обласканий і обсипаний почестями в Москві, він усе своє життя підтримував найтісніший духовний зв’язок зі своєю малою батьківщиною, ніколи не забував рідне село. Великий маестро всіляко опікувався і підтримував сільську музичну школу, постійно переказував гроші, надсилав музичні інструменти. На одному з чотирьох роялів, привезених у Мар’янівку, свого часу грав сам Сергій Рахманінов. У селі зараз діє музей Козловського, який ми відвідаємо оглядово. Тут зберігається величезна кількість безцінних експонатів, переданих Мар’янівці самим співаком.
Детально музей можна подивитись під час екскурсії "Васильків - Мар'янівка (Батьківщина І.Козловського)"


Мазепинці є родовим селом гетьмана І.Мазепи. В селі зведено пам'ятник І.Мазепі.

В Кожанці оглянемо тридільну дерев'яну Покровську церкву (1758 р.), яка, за легендою, зведена на кошти гайдамаків.




Місто Фастів стоїть на річці Унава. Перша літописна згадка про Фастів 1390 р. В 15ст. був розграблений в результаті набігів татар. Потім знову став заселятися. В 1601 р. польський король Сігізмунд III дарує місту Магдебурзьке право. Під прикриттям надійного замку тут облаштовується резиденція католицьких єпископів, у 1612 р. вони відкривають єзуїтський колегіум, а у 1638 р. засновується бернардинський монастир. Історія міста дуже багата. Піднесення політичного і економічного життя міста відбулося у кінці 17 – на почтаку 18 ст. завдяки полковнику Семену Палію, коли Фастів став столицею Правобережної України. Ще одна важлива подія у житті міста відбулась у 1918 р., коли на у вагоні на залізничній станції Фастів був підписаний Акт про об’єднання УНР та ЗУНР. Цей вагон зараз перетворений у ”Музей на колесах”. Із старовини у місті збереглися чудовий Воздвиженський костел (1903-1911) та дерев’яна Покровська церква (1799 – 1781).

Невелике село Веприк стало широко відомим завдяки тому, що у ньому жив композитор Кирило Григорович Стеценко. Тут він помер від тифу і був похований на подвір'ї Михайлівської церкви, у якій служив священником. Йому встановлено пам'ятник, а поруч - могила письменника В.Косовського. Також ми відвідаємо музей-садибу К.Г.Стеценка.

В 16 ст. землі на яких зараз стоїть Томашівка, належали київському мітрополіту, потів Києво-Печерській Лаврі. Історія ж села веде свій відлік з 17 ст. В 1795році Томашівку було подаровано Григорію Долгорукому, який через 15 років продав село Яну Хоецькому. Ця родина володіла селом більше ніж 100 років. Маєток, який ми можемо бачити сьогодні, був побудований у 1903 - 1910 р.р. за проектом Валеріяна Куликовсього. Інтер'єр палацу був прикрашений картинами польских художників, меблями з червоного дерева. Печі в будинку були кахельні білі та різнобарвні, прикрашені медальонами. Підлога в палаці була з дубу, стіни були прикрашені розетками. В колишньому панському маєтку зараз знаходиться Ризоположенчеський скит Введенського чоловічого монастиря.