М А Н Д Р У Є М О   У К Р А Ї Н О Ю  Р А З О М !     -    ГОЛОВНА * ЕКСКУРСІЇ * КАЛЕНДАР ПОДОРОЖЕЙ
До князів Чорторийських

(Старий Чорторийськ - Рафалівка - Кузнецовськ - Дубровиця - Сарни)

Одноденна автобусна екскурсія. Від’їзд з Києва - 8:00, повернення – 22:00.



Старий Чорторійськ - село Маневицького району Волинської області, розташоване над річкою Стир. На берегах річки збереглися залишки валів давньоруського міста Горбовиці (ХІ-ХІІІ ст.). Згадується в літописі 1100 року, близько 1142 р.належав Святославу Ольговичу. У 1228 Старий Чорторийськ дістався в спадок Данилові Галицькому, але незабаром перейшов до пінських князів. За часів Речі Посполитої у 1442 - 1601 став родовим володінням князів Чорторійськіх. У першій половині XVII ст. с. Старий Чорторийськ з містечка Колки переїхали домініканські монахи і заснували свій католицький монастир, який у перестав існувати в першій половині XIX ст. Одна з його будівель - Домініканський костел (1741 - 1753 рр.)- один з найцінніших шедеврів бароко на Волині. Проект костелу належить видатному архітектору Павлу Гіжіцькому. Зараз це відреставрований Хрестовоздвиженський собор Хрестовоздвиженського чоловічого православного монастиря. Крім того в селі знаходиться також Успенська церква.



Рафалівка — це селище міського типу. До 1927 р. носило назву Полиці. Велика забудова Полиць розпочалася з 1902 року, коли прокладали залізничну колію Ковель — Сарни — Київ. Напередодні 1914 року дерев'яний будиночок станції оточували кілька маленьких хат, де мешкали робітники-залізничники. Пізніше тут виросло робітниче селище. У роки першої світової війни тут бував брат милосердя Д. Фурманов, згодом відомий радянський письменник. В 1927 році на станцію Полиці переведено волосне управління з села Старої Рафалівки. Тому селище стали називати Нова Рафалівка, а пізніше, з 1928 року, — Рафалівка. В 1940 році Рафалівка стала районним центром. У 1959 році Рафалівський район об'єднався з Володимирецьким і Рафалівка стала центром селищної Ради Володимирецького району. Тут ми оглянемо садибу..



Дубровиця (до 1940 року — Домбровиця) — центр Дубровицького району Рівненської області на річці Горінь. Перша писемна згадка про місто датується 1005 роком, коли Володимир Великий заснував єпископську кафедру в Турові - у переліку міст, які мали б належати до єпископії є і Дубровиця. Є й інші літописні згадки про це місто. У 1240 р. під час ординської навали Дубровиця була зруйнована. В кінці 16 ст. місто перейшло під владу Литви, пізніше — Польщі, а з 1793 р. перебувало у складі Росії. Пишається Дубровиця своїми видатними особистостями. Серед них свята діва Улянія із знатного роду князів Гольшанських-Дубровицьких, яка у 1540 р. представилася у 16-річному віці, а в 17 ст. її нетлінні мощі знайшли ченці Печерського монастиря. Згодом ці мощі було перенесено до Києво-Печерської Лаври і кононізовано з ініціативи митрополита Петра Могили. Ще одна представниця роду Гольшанських - княгиня Анастасія Юріївна, рідна сестра Улянії, у 1556 році стає ігуменею монастиря Св. Пречистої в Заславі і благословляє та фінансує переклад Євангелія на «мову народу нашого». Це було славнозвісне Пересопницьке Євангеліє,на якому сьогодні Президенти присягають народу України. Фактично з 1920 по 1939 рік Дубровиця перебувала у складі Польщі, а у 1939 р. ввійшла до складу СРСР. Одразу після визволення від фашистів почалася розбудова міста. Статус міста одержала у 1957 році. Сьогодні величними свідками славного минулого Дубровиці є два храми, які внесено до державного реєстру пам'яток історії і культури України : костел Іоанна Хрестителя (1695-1701 рр.) та церква Різдва Богородиці (1862 рік) . Обидві будівлі серйозно постраждали, але на початку 90-х років їх було відреставровано. Сучасний герб і прапор Дубровиці було затверджено міськрадою 30.07.1997 р.



Кузнецовськ — місто обласного значення в Рівненській області, розташоване на р. Стир. Назване на честь розвідника, Героя Радянського Союзу, М.І. Кузнецова і з’явилось на місці колишнього села 18 ст. з назвою Вараш. Це унікальне і своєрідне місто. Своїм корінням воно проросло у давнє минуле, а вершинами інтелекту – до новітніх технологій ядерної енергетики. Кузнецовськ — місто-супутник Рівненської атомної електростанції. Вони споруджуються одночасно з 1973 року і невіддільні одне від одного, статус міста має з 1984 р. Це одне з небагатьох міст світу, на гербі яких зображена атомна електростанція. Його жителям є чим пишатись – лише за чотири десятиліття виросло сучасне, європейське, чисте й охайне місто, яке ми подивимось оглядово.



Сарни — центр Сарненського району на річці Случ . Назва міста натякає на чималу кількість диких сарн, що водилися в місцевих лісах, герб натякає на те ж саме, але це лише легенди. Хоча знайдені тут археологами кам’яні знаряддя та уламки глиняного посуду епохи неоліту говорять про те, що люди селились тут з найдавніших часів, отже місця були гарними. Хоча Сарни вперше згадуються в документах ще в середині XVII ст., містом поселення стало лише завдяки залізниці. Офіційний «день народження» Сарн — 14 жовтня 1885 року, коли на перехресті залізниць Рівне—Лунинець і Ковель—Коростень був закладений полустанок і з'явилась на карті поліської залізниці маленька станція «Сарни», подальший розвиток якої тісно був пов'язаний із залізницею. До 1920 року Сарни — селище Рівненського повіту Волинської губернії. Статус міста має з 1939 року. Місто Сарни почало інтенсивно розвиватись після Великої Вітчизняної війни, поступово набирало промислового характеру. Серед видатних людей міста - Григорій Харпак (Георгій «Жорж» Шарпак) — лауреат Нобелівської премії 1992 року з фізики, Б. Г. Швед — письменник, автор роману «Поліщуки»,лікар-психотерапевт К. Дубровський. В часи Першої світової війни Сарни були важливим стратегічним пунктом, де розміщувалися військові частини, госпіталі, та склади з амуніцією. В 1916 р. в Сарнах побував автор «Пригод бравого вояка Швейка» Я. Гашек. Також Сарни увійшли в світову історію завдяки тому, що саме тут на військовій базі «Сарни», була знищена остання пускова установка ракет середньої дальності згідно з договором між колишнім СРСР і США. На жаль, Сарни не багаті архітектурними пам’ятниками, але в місті діє Сарненський історико-етнографічний музей, є декілька церков, найдавніша з яких - дерев'яна Троїцька церква 1725 року, а також недобудований модерністський костел 1930-х років.


В описі маршруту вказані лише найголовніші об'єкти, але по дорозі ми побачимо ще немало цікавих місць.