М А Н Д Р У Є М О   У К Р А Ї Н О Ю  Р А З О М !     -    ГОЛОВНА * ЕКСКУРСІЇ * КАЛЕНДАР ПОДОРОЖЕЙ
Ромни - Густинський монастир
(Батьківщина Калнишевського та Сковороди)

(Пирятин - Чорнухи - Лохвиця - Ромни - Пустовійтівка - Густиня - Прилуки)

Одноденна автобусна екскурсія. Від’їзд з Києва - 7:00, повернення – 22:00.


Екскурсія надає можливість ознайомитись із стародавніми козацькими селами, містечками та монастирями Лівобережної України - краю, де народився і зростав поет, філософ Григорій Сковорода та останній кошовий отаман Запорозької Січі, людина неординарних здібностей і унікальної долі Петро Калнишевський. Цей маршрут знайомить з малою батьківщиною людей, які стали символом славетних козацьких часів.



Місто Пирятин на р.Удай вперше згадується під 1154 р., у ХУІ - ХVII ст. було власністю магнатів Вишневецьких. Після запровадження пошти на Лівобережній Україні з травня 1765 р. через Пирятин пролягало п’ять поштових трактів – на Київ, Золотоношу, Лубни, Лохвицю та Прилуки. На кошти полкового осавула Андрія Ільченка 1781 р. зведено мурований собор Різдва Пресвятої Богородиці у стилі українського барокко. Цей прямокутний в плані храм з восьмигранною банею зберіг давній іконостас. Біля школи 1982 р. встановлено бюст академіка Ремесла, уродженця Пирятина.

Селище міського типу Чорнухи Полтавської областi було засноване за часiв Київської Русi як фортеця для захисту вiд печенiгiв та половцiв. У 1647 р. Чорнухи значаться серед володiнь князя Вишневецького. Але відомі Чорнухи передусім тим, що тут у козацькій родині народився Григорій Савич Сковорода (1722 – 1794) – філософ і просвітитель, поет і музикант, спосіб життя якого перебував у повній гармонії з його вченням. У реконструйованій садибі його батьків до 250-річчя з дня народження у 1972 р. відтворено хату, клуню, комору та колодязь. Тут працює Літературно-меморіальний музей Г.С.Сковороди, а поряд встановлено йому пам'ятник.

Перші відомості про місто Лохвиця, районний центр Полтавської області, зустрічаються в документах за 1628 р. У ХІХ ст. прокладена залізниця Кременчук-Ромни-Лібава з гілкою до Лохвиці. 1800 р. зведено церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці у стилі класицизму, із окремою дзвіницею. В наш час в центрі міста встановлено пам’ятники уродженцям цих місць мандрівному філософу Г. Сковороді, письменнику Архипу Тесленку, композитору, відомому радянському пісняру І. Дунаєвсь-кому, а також Меморіал Слави.

Місто Ромни вперше згадується під назвою Ромен у “Повчанні Володимира Мономаха” в 1096 р. Про нього як про значний оборонний пункт на півдні Московської держави згадується у Воскресенському літописі ХVІ ст. Побудовані у ХVІІІ ст. культові споруди і зараз є окрасою міста. Це Святодухівський собор, споруджений у 1747 р. поруч із стародавнім городищем, Василівська церква ХІХ ст., Вознесенська церква з дзвіницею 1797 р. Збереглись варті уваги архітектурні ансамблі будівель ХІХ ст. Місто пишається першим монументальним пам’ятником Т. Г. Шевченку роботи скульптора І.Кавалерідзе 1918 р. Сучасна міська скульптура Свині - головної годувальниці українців встановлена 2000 р. у міському парку.

Село Пустовійтівка відоме з ХVІІ ст. Тут у 1690 р. народився Петро Іванович Калнишевський,
якому судилось стати останнім кошовим отаманом Запорозької Січі.
Був засланий у Соловецький монастир, де провів в казематі довгі 25 років
і помер на 113 році життя. В селі неподалік Миколаївської церкви до його 300-річчя встановлено пам’ятник цьому лицарю козацтва. Відродилась дерев’яна Свято-Троїцька церква, яка була побудована коштом Калнишевського.
В селі створюється меморіал і працює музей видатного земляка.
Музей і меморіал входять до Державного заповідника « Посулля» .

В 1600 р. на березі р. Удай засновановано Густинський Свято – Троїцький монастир.
Історія Густинського монастиря пов’язана з іменами видатних діячів України – митрополитів Димитрія Ростовського і Петра Могили, гетьмана І. Самойловича, Т.Г.Шевченка. Тут створено відомий Густинський літопис. В монастирі облаштовано родинний склеп Рєпніних – Волконських. З 1993 р. монастир відновлено. В наш час комплекс монастиря – фортеці віднесено до видатних оборонних споруд і пам’ятників бароккової архітектури та культури України.
Ансамбль монастиря складається з потужної оборонної огорожі і воріт (1614-1636), величного п’ятибанного Троїцького собору (1674), відродженої Петропавлівської церкви (1708),
Воскресенської церкви (1636-1844), надвратної Миколаївської церкви (1693), корпусу настоятеля з Варваринською брамою та келій (1719).







Перша писемна згадка про місто Прилуки в Іпатіївському літописі датується 1085 р.
На давньоруських фортечних земляних валах встановлено пам’ятник Володимиру Мономаху.
З 1590 р. Прилуки разом з Лубнами, Пирятином, Лохвицею, Хоролом, Ічнею і Ромнами
увійшли в так звану Вишневеччину – велетенське земельне володіння цього княжого
роду на Лівобережній Україні.
На початок ХVІІІ ст. це одна з найбільш укріплених фортець Лівобережжя.
Полкова скарбниця (1709)
– рідкісний зразок цивільної споруди
в стилі барокко, яка є найдавнішою будівлею міста. Поряд зведено
Спасо-Преображенський собор (1705) та Миколаївську церкву – дзвіницю (1720).
Збереглись в Прилуках собор Різдва Богородиці (1815) i Стрітенська церква (1889),
в приміщенні якої довгий час розміщувався краєзнавчий музей.
Родом з Прилук народний артист М.Ф.Яковченко (1900 – 1974).
Навесні 2008 р. на Театральній площі міста встановлено пам’ятник цьому видатному актору.